Він був відомим у тісних колах, але їй це було невідомо. Він жив між сторінок ненаписаних ним мемуарів у стінах в яких він був не господарем свого дому.
Він проводив із нею дні, не святкові, після шостої до півночі. Вона наповнювала бокали сльозами, випивала їх із лихвою і відбілювала в них срібло столове.
Він не з’являвся з нею на людях, хоч вона була й не потвора. Він називав її нареченою, але коли вони зустрічали його друзів, він тримав її осторонь.
Вона для них залишалась незнайомкою без роду і племені, чужинкою без імені та права голосу, але з порядковим номером і штампом "тимчасово".
Вона дарувала йому тепло свого храму, готувала для нього по три страви, цілувала і втішала, цікавилась його справами і зайвих питань не ставила.
Вони проводили разом вікенди, прогулювались морським узбережжям, вибирались у гори, спочатку частіше, а потім все рідше переплітались їхні дороги.
Їм ніхто не давав гарантії три роки, їхній годинник цокав чітко, як відбійний молоток по нервах, поки не сіла батарейка, і не стало навколо усе темно.
Вона по традиції наповнила фужери сльозами, поставила лезо на його друкарську машинку, вона написала про нього кілька слів, щоб він залишив слід і ходив по червоній доріжці.
У нього в шухлядці тисячі історій і безліч ідей для книг, він розмінює себе на випадкових пустоголових актрис в яких крім милого личка немає інших видатних рис.
Їхнього життя стрічка дешева, він не купається у світлі софітів, не став сценаристом чи режисером. Але закадровий голос її звучить із кожної сцени.
Візуальний елемент
George Hurrell
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526816
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2014
автор: Viennese Coffee