Про тебе згадую із тугою гіркою.
І подих забива, як думка промайне.
Ти сам на сам із клятою війною,
Й ніхто не зна, коли вона мине.
Таке бува, що піт з чола рікою,
А руки стиснули міцно автомат.
Я тут молю вночі "Вертайсь росою",
А в тебе в вухах стогони гармат.
Ти повернешся скоро, обіцяю.
Прийдеш тоді, коли помре війна.
Коли вона мине — ніхто не знає.
А поки я писатиму тобі біля вікна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526830
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2014
автор: Олька Оленька