Пан Вересень в тривозі покидає.
Квапливо, в шурхотінні "листів'ят".
Галантний кавалер завжди пізнає,
коли для дівчини він "фу" або "ніяк".
І швидко Осінь пробував кружляти.
І в вальсі-спокої крутить не побоявсь.
Панянці ж нудно стало - ось і втрата.
Та він не з тих, хто кине, раз узявсь.
Він так хотів затриматись надовго.
Можливо, навіть вічність був би тут.
Та Осінь наша прагне тільки Жовтня.
Підморгує, фліртує в ритм-н-блюз.
Лукава, непроста красуня-пава.
Постійно повстає між трьох вогнів.
Усіх осінніх вправно спокушала.
І далі спокуша вже сто віків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526976
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.09.2014
автор: Марійка Гаманець