Ти всіх продаєш
себе віддаєш на розп'яття
малюєш хрести
на храмах строкатих прозрінь
ти їх забереш
і нічого не зможеш віддати
бо все що забуте
коридорно стікає у тінь
в кімнатах закрито
і вікна розбиті надвоє
та німа сліпота
як стоптане схоплене дно
всі ті що у тобі
насправді далеко не твої
невизнані "хто"
давно вже підвішене "що"
знов в стінах смеркає
і кігті вростають у тіло
у собі згортаєш
стелі набутих слідів
а блудниці ж далі
шукають страшенно завміло
тих твоїх незрячих
паскудно-повсталих світів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526981
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2014
автор: kore