Не плач за мною,серденько,не плач.
Пішла назустріч осені й згубилась.
Робила помилки?Та ти пробач.
Я вперше на землі цій народилась.
Не стій на півдорозі,та не стій.
Злетіла птахом в небо.Ще кохаєш?
А я десь загубилась серед мрій.
А ти мене і досі ще кохаєш?
Не ображаюсь.І прощаю...Я
Навчилася в житті не ображатись.
Я колись стану попелом-земля...
А зараз вчусь без тебе ще літати...
Забудуть всі.Та годі!Не реву!
Ти цілував колись мої сльозинки...
А я тебе і мертва долюблю
До воскресіння...Ми ж дві половинки...
Не плач за мною й ти...Не клич.Іди...
Ти вже в житті навчивсь давно кохати...
Згубилась Віда...Вимерзли сади,
Серед котрих тебе буду чекати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527145
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2014
автор: Відочка Вансель