Держав руками цупко стиглий плід,
Очима споглядаючи пустими.
Беззубі ясна оставляли слід
На тілі плоду плямами рудими.
Угрузнув головою між плечей,
Він, як павук, висмоктував сік з плоду.
Весь скрючений, так, ніби сто смертей
Ось-ось ударять, маючи нагоду.
Вдивляючись у сутінки вікна,
Вже відчував присутність її в домі.
То ж поспішав плід з`їсти до кінця
З якоюсь люттю, мов зловісний спомин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527203
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.10.2014
автор: Г. Король