Очі пливуть в піднебессі –
в синіх проталинах хмар,
ноги затягують в безвість
руки незграбних примар.
Сонце в обшарпанім колі,
вервиця спраглих думок,
мешти крокують покосом
в замкнений світ на замок.
Золото жменями вільхи
стелять під ноги дощів,
літо скалічене вітром
скраплює сльози зі щік.
Створено 9.03. 2007 року (fin. 10-30), м. Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527213
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2014
автор: Т. Василько