Кує зозуля в лісі під Донецьком
Може комусь віщує довгий вік
А в той час місто від вибухів здригнеться
І чорний дим здійметься до небес
І знову ніч без сну в холодному підвалі.
Дитячі очі напроти злякано блищать.
Мабуть ніколи їм цього не зрозуміти
Що на землю нашу ступив вже ворог-супостат.
А наші хлопці - віддані герої,
Йдучи на смерть, боронять рідний край
Бо Україна для них, як рідна мати
Яку за гроші не можна вибирать.
То ж схаменіться, вороги прокляті,
Скільки уже загублено життів
Ніякі війни в світі того не варті
Тих материнських сліз, тих сиріток-дітей.
Чому ж тебе бентежить так, путінська Росіє,
І сьогодення наше й майбуття?
Ми ні від кого не хочем буть залежні,
А прагнем вільного, щасливого життя.
Тому нікому нас не поставить на коліна
Бо гордий, волелюбний ми народ,
І будем битись до останнього патрона
Нехай благословить на перемогу нас Господь!
10 серпня 2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527243
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2014
автор: Ніна-Марія