Ні Архімед, ні Галілей,
Повір, не бачили такого.
Дали нам Волю… так, нічого.
Всяк думав: житимем не вбого…
А Воля – драла від людей.
Вже не парламент, а базар –
Горла безладно в мікрофони,
І недопеченим законом
Розпалює горнило чвар.
До толку люд не доведуть:
Товчуть, як звикли, в ступі воду,
І не питаючися броду
На інші береги бредуть.
Самі бредуть, і Край туди ж…
Туди, куди не раз ходили
І тисячі лобів розбили!
Ще мало, знацця, йде в могили!!!
Так око зирить на Париж…
А ми йдемо – до нього задом.
Такі ми раді нашим «ладом»,
Що ладні в ложці потопить,
Щоб марно Бога не гнівить.
Немов оновлена земля…
Та достобіса супостатів,
А гине син і гине мати
Від справ хохла і москаля.
17.03.1994
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527281
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.10.2014
автор: Василь Задорожний