А ми ходили з дітками до річки.
По небу хмари-лебеді пливли.
Ласкала очі шовкова травичка,
Останні квіти, що в узір лягли.
Кидало сонце золоті підківки.
Ловили їх і діти, і луги.
Неподалік паслись сільські корівки.
Так тихо мирно було навкруги.
Мінилась річка. Сріблом-злотом грала.
Крутився яструб високо вгорі.
Природа дітям диво дарувала.
Мов світло в темінь місту ліхтарі.
Звивались діти, мов птахи стокрилі.
Вогонь палили. Смакоту пекли.
Пісні співали українські щирі.
Дух прадідівський в жилах зберегли!
Шипшину рвали. Колючки – в долоні.
Та чай із ягід корисний усім.
Летіли миті, наче бистрі коні.
Час підійшов вертатися у дім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527461
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.10.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)