Намалюю себе, у намисті,
Підберу найтепліші із барв,
А свій погляд зроблю́ променистим,
Як в житті, це смарагдовий скарб!
Вабить посмішка цього портрета,
Невагома, як подих вітрів,
Ще рум’янцю додам до сюжету,
І чарівності ночі - до брів...
Як же радість усю відтворити,
Щоб глядач все відчув на собі?
Щоби суті - усі колорити...
Ой, веснянки забула рябі!
Ось така веселунка щаслива,
На портреті, немов наяву...
По життю із добром і грайливо,
Я творю, і з любов’ю живу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527530
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2014
автор: Helen Birets