Жовтень сльози збирає мої, трудиться
бурчить: "Ну досить вже, все забудеться...
У мене тут недофарбований листопад,
Припини... Припини, сонечко, свій сльозопад."
І я крізь росу на віях йому посміхаюся,
"Я так безглуздо люблю, так смішно і не каюся...
"То ти від щастя ночами ридаєш мов дитя?"
Ну годі... годі схлипувати, моя золота..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2014
автор: Яна Бім