Її волосся пахне вітром
І чорним попелом віків.
Вона, народжена всім світом,
Ввібрала всі його гріхи.
В її очах, завжди холодних,
Відбиток вогнища тремтить.
І поцілуй, наскрізь солоний,
Отрутою в устах шипить.
За поясом тонкої сукні
Прихований кинджал важкий,
Яким вона в найближчу повню
Обробить жертв своїх зразки.
Її прокляттям вічним стала
Ця чорна безкінечна гра:
Неначе муками Тантала
Вона їй душу проїда.
Ніхто не спинить це прокляття –
У Вічності Ліліт в боргу.
Не допоможуть їй закляття –
Накладено на них табу.
Скінчиться Вічність. Затріпоче
Її серденько – ще живе.
Прокинеться тієї ж ночі,
Коли людство все засне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527971
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2014
автор: Ксенія Валері