Мені страшно втратити тебе,
Мені так страшно - вже не раз втрачала...
Якби залишилось в мені хоч щось святе.
То я про це б напевно знала.
Приходить день, коли вмирають почуття,
Або зникає, в їхнє існування віра.
І я не вірю, що таку як я,
Кохати вічно і шалено хтось посміє.
Сонце восени не дасть тепло,
воно фальшиво кидає проміння
І я не хочу шоб з любов"ю так було
Щоб помирала, як листок осінній.
І якщо вірити що є Любов"ю Бог...
Скажи, що відчуваю я до тебе?
Чого стосується це нас обох?
А може нам така любов не треба?
Боюсь тобі віддати всю себе,
Віддати повністю, з душевним брудом.
І знаю ти прийматимеш мене,
Аж доти, поки іншої не буде.
Це так поволі іноді стається,
Це несвідомо, ти закохуєшся знов...
Якщо раптом, вона все ж таки знайдеться,
Прошу, не відкидай її любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528103
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2014
автор: ЕТ