...Ми у полоні непролазних нетрів
Суворо календарної доби -
Зусиллям невідомих геометрів
Потік життя укладений в гроби
Щорічних і щомісячних реєстрів.
У скроні б'ють годинників дзьоби,
Вкривають зморшки руки і лоби,
Аж там, гляди, під стогони оркестрів
Полишимо пристанище журби,
Щоб подивитися, як посох Петрів
Вартує заповідані скарби,
А він з ниток, насмиканих зі спектрів,
Штампує стоси сувернірних светрів,
Туристам їх розпродати аби.
То, може, схаменутись і зламати
Усталене уявлення про час -
Він є продукт, якого автомати
Рахують рух, аби тримати нас,
Як вікон між Різдво кавалки вати
Тримають, щоб за скло чи плексиглас,
У штучний простір, його справжній глас
Не проникав і там не міг звучати
Проміж скляних й пластмасових прикрас,
Яким природа - троюрі́́дна мати.
Так нам годинник - як іконостас,
Щоб не могли ми вічність відчувати,
Зате навчились точно рахувати
Строк споживання пива і ковбас...
2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528163
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2014
автор: Максим Тарасівський