Зустрів ромашку польову
В шовковій біленькій сукенці.
Голівку світлу, золоту
Святій землі схилила, неньці
В подяці вічній за весну,
За чисту крапельку водиці,
За Україну, за красу,
За спів весняний синьо-птиці.
Вона єдина про любов
Усе-геть знає на цім світі,
Тому до неї я й прийшов,
Бо почуття мої розмиті.
Вона прекрасна… Не зірвав
Пелюстки сніжні для гадання,
Любов ромашки упіймав
І милої відчув кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528220
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2014
автор: Східний