Мовчання й біль,задушливого ранку..
переросли в невиправданий плач...
бо кожне слово наче сльози в ранку.,
від безапеляційного "пробач"...
Долоньок жорна трощать фарб палiтру,
такий ось вiн сучасний креатив...
не хочу крил,в яких немає вітру...
не хочу снів,в яких не будеш ти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528248
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2014
автор: Леслав