Ти сиділа у осіннім парку,
Тихо вітер тебе, цілував.
Я сидів із осенню на ганку,
Нові сторінки життя гортав...
Замітає вітер листям жовтим,
Втраченого кохання сліди.
Мов спалахує, останім квітом,
Осінь шепоче Зимі, не йди...
І все зводить понурі тумани,
То до Зими сріблясті мости.
Осінь кохання змила дощами,
Лиш я, до вітру, пишу листи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528295
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2014
автор: Валерій Кець