Мені зустрілось щастя не моє.
Воно прийшло у Скайп і залишилось.
Спочатку думала, що час він мій псує,
А згодом зрозуміла, що влюбилась.
Коханням це кохання не назвать,
Скоріш турбота, теплота та розуміння.
Я почала його у Скайпі ждать,
Це стало звичкою, немов паління.
Ми кожен день розмови з ним ведем
На різні теми: про дітей, про щастя,
Про наші сім'ї, літо разом ждем,
Про те, як хочеться частіше зустрічатися.
Тепер я знаю, що у мене є
Така бажана, дорога людина.
Нехай зозуля долю накує
Тобі, мій милий, щоб ти був щасливий!
Теперь я верю, что когда не ждёшь -
Твоя судьба сама тебя находит.
Я знаю, милый, что ты - счастье не моё,
Но отказаться - мысли не приходят.
Як буде сумно, ти мене поклич,
Хоча минуле нам не повернути,
Майбутнє щастя - загадкова річ,
Поклич мене - в житті все може бути!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=52831
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.12.2007
автор: Полтавская чайка