Маленьки паростки життя,
їх батько сон так лагідно оберігає,
та злившися в одне серцебиття,
руками міцними до себе пригортає.
Колись, вже виростуть вони –
а зараз, як маленьки янголята,
не знають ще кому й куди йти,
до батька линуть немовлята.
Усім відома материнська ласка,
але скарбів дорожче батківська любов,
в лякливу ніч заколисає казка,
заграє барвами життя знов й знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528366
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2014
автор: Ниро Вульф