[i]Невже я зайвий чоловік тому,
що люблю безумно Україну?[u][/u][/i]
[i]М.Хвильовий[u][/u][/i]
Невже я зайвий чоловік,
Адже люблю її безмежно
Чарівну, сильну, незалежну...
Кохаю змалечку навік.
Вона тендітна, люба, щира,
Блакитноока та сумна
У світі все живе...одна.
І замість посмішки - зневіра.
Але так було не завжди!
Я пам'ятаю час і мить,
Коли краса її бриніла,
В очах була, мов сонце, ліра.
Волосся золоте, розвіяв,
Піднялась в небо і..Летіла!
Душа її, мов вільний птах!
І я тоді забув про страх!
І полюбив, і теж злетів!
Неначе знову народився
На землю з висоти дивився
На ту красу річок, озер!...
Невже я зайвий їй тепер?
Невже забула наші сльози?
Невже забула наш політ?
І замість серця - лиш граніт...
І замість сонця нині - грози...
Не вірю! НІ!... Тебе кохаю!
Нехай слова несуть вітри!
Мене вже завтра розстріляють,
А ти лети...А ти живи!
7.10.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528498
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 07.10.2014
автор: Андрій Костюк