ми шукали кав'ярню вузькими вулицями.
ти тримав мою руку до болю міцно.
і мурашки ішли по хребту до потилиці..
і здавалося, це триватиме вічно.
цілувались нестямно. обіймались нестримно.
ми тікали від часу, людей і себе.
хай звучить це банально і якось мейнстрімно,
та тобі шепотіла:"кохаю тебе".
і не було кав'ярень на жодній із вулиць.
і не було коханню ні рамок, ні меж.
але серце забилось, у грудях здригнулось,
коли ти відповів мені палко:"я теж".
©Віталія Костюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528651
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2014
автор: Ві Костюк