Продовження драматичної поеми Княгиня Ольга

...  А  тим  часом  в  Іскоростені  за  столом  у  трапезній  сидять  князь  Мал  та  його  воєвода  й  повірений    Сорог.  Вони  повернулися  з  вдалого  полювання.  Уже  встигли  добре  пообідати  та  випити  по  кухлю  меду.
 Мал
Сорого,    знаєш,  як  вона  мені  приснилась...
Як  в  лані  були  в  неї  очі.
Вона  на  мене  так  дивилась...
А  я  шептав  їй:  Ольго,  хочу
Одну  тебе.  Їй  простогнав  про  свою  муку...
Мій  друже,  я    їй  все  сказав:
Коли  він  брав  тебе  за  руку,
Я,  Ольго,  тричі  помирав.
(Сорог  наливає  ще  меду.  Випили    )
Сорог
Князю,  чи  причаровано  тебе
Ольга,  Ольга...  Вона  тобі  лиш  сниться.
Ти  лиш  поклич,  люба  піде
Мал
Не  хочу  я  в  руках  синиці.
Сорог
Іди      у  капище,  молись  Стрибогу.
Проси,  щоб  мукам  вже  прийшов  кінець.
Склади  офіру,  що  приємна  богу,
А  потім  Доброславу  кликни  під  вінець.
Вона  давно  ізсохлась  за  тобою.
І  дівка  добра,  й  з  білого    ребра.
Їй  пасувало  би  назватися  жоною
Древлянського  великого  князя.
Мал
Мій  милий  друже.  Як  тобі  сказати...
Любові  полум'я  не  просто  загасить.
 Іду  у  бій,  а  чи  лягаю  спати,
А  в  грудях  так  щось  тисне  і  болить.
Її  побачив  з  вінчиком  в  волоссі  ,
У  платті,  що  як  ліс  було  зелене.
Її  маленькі  ніжки  були  босі
Вона  всміхалась,  але  не  до  мене...
(  Мал  встав  з-за  столу.  Підійшов  до  вікна.  Замріяно  )
...Зате  тепер,  як  Ігор  вже  в  могилі
Скажу:  Люблю,  -  прекрасній  я  княгині
І  буду  гладить  руки    її  білі,
І  очі  буду  цілувати  сині  сині...
(Почувся  тупіт  коня.  Мал  побачив  у  вікні  гінця  з  Києва.    Крикнув  служниці)
Уже  до  мене.  І  в  тій  хвилі
Нехай  зайде  цей  післанець!
Поглянь,  як  мчав,  аж  кінь  у  милі
(Сорог  не  встаючи  з-за  столу  каже)
Та  князю,  трохи  май  терпець.
(  Заходить  посланець.  Вклонився.  )
Мал
Вже  говори!    Й  усе    до  слова,
Княгиня  каже  що,  мені....
За  добру  вість  візьмеш  корову.
А  схочеш,  то  бери    і  дві.
Посланець
Для  тебе,  князю,  звістку  добру
Привіз  із  Києва  гонець.
Сказала  Ольга  слово:  Добре!
Я  з  Малом  стану  під  вінець.
(  Мал    засміявся.  А  гонець  продовжував)
Древлянський  князю,  я  летів
Сказать,  щоб  ти  прислав    іще  сватів.
До  нас  прийде    хай  знать  твоя,
Бо  в    нас  традиція  така.
далі  буде
Оксана  Максимишин-Корабель
8  жовтня  2014  р






 














адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528669
Рубрика: Поема
дата надходження 08.10.2014
автор: ОксМаксКорабель