То як ти там, моя рідненька нене?
Ти не чекай, я вже не повернусь.
І не спіши, ой не спіши до мене.
Мені тут краще, я тобі клянусь.
Я не помер , матусю, ти не думай.
Я в серці вічно житиму твоїм.
Я своїм прикладом покажу другим,
Що нам не треба інших Україн!!
Я вже герой матусю, хоч й посмертно.
Я сам писав історію свою.
Я на майдані слід лишив безсмертний.
Я там стояв і знав за що стою!
Ми полягли і нас таких багато;
За ними також плачуть матері.
Ми вірили й любили Україну свято ,
Хотіли вільно жить на своїй землі.
Та ми не встигли, ми не дочекали.
То ви уже, матусенько живіть!
Живіть, прошу я, щоб не йшов я марно.
Чверть року Батьківщину боронить.
Я звідси буду вам допомагати
І приходитиму у ваші сни.
Пробачте мамо, я не встиг сказати,
Що найдорожчі Україна й Ви!!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528691
Рубрика: Присвячення
дата надходження 08.10.2014
автор: М.Я.