Замру в зажурі, стану на коліна,
Лише б моя Вкраїнонька збулась.
Щоби звучала мова солов’їна,
Господь її щоб милував і спас!
Молитись буду хоч не вірю в Бога,
Люблю тебе безмірно й до бестям.
Імя твоє, тілесна моя тога.
За тебе рідна й душу, я віддам!
Заради цього в небо, я полину,
Спалити крила там не побоюсь.
Прийми мої страждання, як провину
В тобі навіки Мамо розчинюсь!
Тебе ж моя прекрасна Україно,
Нехай обійде горе і напасть
Аби не впала більше на коліна,
Щоб мого серця пломінь, не погас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528844
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2014
автор: Дід Миколай