Крилатий місяць темну ніч віщує.
А свист надворі ріже крила вітру.
То осінь вітражі сумні малює,
Розливши на асфальті сліз палітру.
Теперішнє нестерпне? Не назавжди!
Поглянь на синь небесної картину.
І ти до неї поглядом припавши,
Розпадешся на тисячу частинок...
Вже покликів сумних давно відпито.
І все найгірше стало давно раєм.
Уже...Ось-ось...вже майже, майже літо,
Лиш листя з неба тихо пролітає
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528849
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.10.2014
автор: Натхненна