Коли настане справжня пізня осінь,
Останній ключ за горизонт впаде,
Над садом простягнеться неба просинь,
Це значить, що у зиму осінь йде.
Чомусь природа змінює свій колір.
І дихає повітря морозцем.
І холод пробирається за комір,
Мурашками по тілу похапцем.
Тоді невільно сльози набігають.
Я їх тобі не зможу пояснить..
І тільки про одне тебе благаю:
Не треба за цей сум мене винить.
Ти поряд ось зі мною, і я рада.
І подихом зігрів моє лице.
Ти осені життя мого награда.
Ще знай: я це ціную над усе...
Он бачиш, знов хмаринка пролетіла?
Не бійся: нас не зможе розлучить..
Хай дощиком проллється й стане біла.
А ми від всіх розлад зумієм відпочить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529031
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2014
автор: Н-А-Д-І-Я