Дія третя
Київ. У світлиці перед княгинею Ольгою стоїть її неповнолітній син Святослав. Він у чомусь провинився, тому й стояв з опущеною головою.
Ольга
Святославе, сину мій, кінець тепер твоїй забаві.
Ти бачиш, вороги не сплять
І топлять Київ наш в неславі.
Святославе, єдиний мій, біда над нашим руським краєм.
Віднині вже готуйся в бій.
Древлян звести зі світу маєм.
( Заходить Свинельд. Він хоче щось сказати, але показує очима на Святослава )
Ольга
Нехай все чує, нащадок Ігоря єдин,
Тепер дружинник він, а не дитина.
Хай знають всі: за батька мститься син.
Кажи усе!
Свинельд
Прийшли древляни із дарами. Багато їх.
Ішли з весільними піснями. І чувся сміх.
Казали кланятись низенько. Тобі до ніг.
Ще кажуть, щоб було весілля... допоки сніг
Ольга
Буде весілля. Готуй, Свинельде, забаву,
Якої ще не видів світ
(Княгиня засміялася, але якось так недобре...)
Побачить з Києва заграву
Древлянський весь поганий рід.
Усіх у баньку, най розмліють,
Ще й медом добре напоїть.
Хай суперечити - не сміють.
... А потім... баньку підпаліть!
(Свинельд відкланявся. А незадовго аж до княжого терему долітали іскри від пожежі та чулися страшні крики людей, які горіли заживо. На другий день княгиня зібрала дружину у великий похід.)
Далі буде
Оксана Максимишин-Корабель
10 жовтня 2014 рік
Португалія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529064
Рубрика: Поема
дата надходження 10.10.2014
автор: ОксМаксКорабель