[i]Молчишь...
давно забыты те слова… [/i]
[b] Lu57[/b]
[youtube]http://youtu.be/2mPrpMffPUw[/youtube]
[i][b]Чом мовчиш?..
Що? Не можеш
забути образи?..
Я ж тебе виплекав
і відпустив,
щоб за морем
із іншими
гралася
ти,
а тебе ж я
не зрадив
ні разу...
І тоді, коли ти
називала мене
хитрим зайцем,
то дурнем,
то підлим, –
я подумав тоді вже,
що щастя мине,
що твоєї любові
не гідний, –
і тоді, коли ти
у якусь маячню
упадала, для нас
не-
до-
стой-
ну,
що, коли ти
поїдеш, я знову почну
звати інших
до нашого
столу;
і тоді, коли я
поринав...
в забуття –
від страждань,
від «невинної»
зради…
І було в моїм серці
нестерпне життя,
що не міг
я вже дать
собі ради.
…Не мовчи,
не бунтуй,
а лічи
дні розлуки
до нашої стрічі...
І розрай нас обох!..
І очисть..
від облуди...
невидящі
вічі.
Не мовчи!..[/b]
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529071
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.10.2014
автор: Олекса Удайко