Місяць натягне струну,
Зорі утворять акорд,
Я в їхнє лоно пірну
Через заспаний горизонт...
А там вже цілий ансамбль
Небесних грайливих світил,
І я, як той дирижабль
Лечу, не маючи крил...
Туди, де хмільна невідомість
Віднесе мелодійна крива,
Опиниться згодом свідомість
Там, де ніч дарує дива...
PS : Душа, як той диригент,
Налаштує вміло тональність,
Розставить мрії акцент
І зітре сумніву хмарність...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529075
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2014
автор: Мандрівник