Сьогодні зранку сонне небо
плакало, -
Шкода йому з листочками
прощатися...
Дивився клен в ставок,неначе в
дзеркало -
Голісінький. Нема вже чим
пишатися.
Пливуть по небу хмари, наче рибки
Купаються в посрібленій блакиті.
Їх ловить вечір в сітки-павутинки,
Що ним самим із срібла й перлів
зшиті.
Червоно-жовті гарбузи під хатами
Нагадують малі яскраві сонечка.
На кронах яблуні малих пташок
чекатиме
Її остання круглощока донечка.
Заварюю гарячий чай з ромашкою,
І в тілі зразу тепло й невагомо...
І сниться сон: немовби стала
пташкою,
З чужих країв крізь дощ лечу
додому.
Там яблуко, яке мене чекало,
Як зі старого фільму, стріхи хат...
І так на серці тепло-тепло стало...
Я вдома! Вже не вернуся назад!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529119
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2014
автор: Дана Токарчук