Ти юна панянка, осіння!,
Несила війну зачіпать?!...
Не зважай...це не казка...
Ти тиші послухай відлуння,
Розкажи, що ти не одна.
Ти юна заручниця,часу догматів!,
Не хочеш у думку, війну допускать?!...
Не варто...можливо...
Ти знаєш,у осені сховане таїне й вічне.
Порада душі і тепла.
Ти юна красуне,шахтарських колисок!
Так лячно,полинове слово війна!.
Не переймайся...простимо...
Вона приговором із пекла,
Кричала у осінь сама.
Ти юна східнянка, Вкраїни!
Початку нема без кінця...
На вистріл мудріша ,основа
На вибух війни ти зросла,
Все зійде в безмежжя незримо,
У ранках життя зустрічай!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529146
Рубрика: Присвячення
дата надходження 11.10.2014
автор: Плискас Нина