Якщо пенсії діждуся, навіть не згадаю
Про роботу оцю кляту, яку нині маю.
Про успішність і проценти, наради без ліку,
Різні творчі об єднання забуду навіки.
Не смалитиму компьютер до пізньої ночі.
Нехай згинуть шкільні сайти- берегтиму очі.
Позбираю всі конспекти ,зошити і плани
Й з задоволенням жбурну їх у помийну яму.
Заблокую телефони, щоб не діставали,
Й на заміну вже до школи більш не викликали.
Бо ці дітки зараз дуже небезпечні й грубі.
Спровокують,знімуть ролик- і ти вже в Ютубі.
Не шукатиму до ранку горе-ученицю,
Що із відома матусі стала молодиця.
Як згадаю про перерви, то й досі здригаюсь,
Не витримують вже нерви, під стіни ховаюсь.
Відпочину від конфліктів Із дітьми й батьками,
І займуся я собою, ждав цього роками.
І як справжній європеєць десь майну я у турне. Ой,пробачте,захопився, понесло кудись мене.
Не зібрав я грошеняток навіть із зарплати.
А про пенсію мізерну нічого й казати.
Ви пробачте,що знічев'я, вам тут я всього наплів.
Просто хочеться,щоб більше цінували вчителів.
А професії,повірте, кращої немає,
Бо кого ще так щоранку діти зустрічають?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529253
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2014
автор: Galina Udovychenko