Де сизі мочари, зелені ліси,
калини у пору святковий наряд,
із ласки Господньої, наче з роси,
село-вишиванка вплелося в смарагд.
[i]Приспів:[/i]
[i]Незнанів, мов легіт весняний,
село наше рідне Незнанів,
садами, людьми і піснями
усім у краю нашім знане. –
Село наше рідне Незнанів![/i]
Во славу Всевишньому – церква свята,
на шану героям – високий курган,
і плине в щоденних турботах життя,
і родить щедротно засіяний лан.
[i]Приспів.[/i]
Щороку лелеки приносять тепло,
міцніє в нас віра, гартується дух,
і жити буде українське село,
допоки нестримно несе води Буг!
[i]Приспів.[/i]
Створено у 2007 році на замовлення пароха с. Незнанів (Львівщина)
Опубліковано: «Клавішами весен», Львів: «Ініціатива», 2011, 56 с. – С. 44 - 45
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529272
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2014
автор: Т. Василько