Шумить весняний дощ, мов грається із листям
У молоду траву він падає намистом.
Срібляться роси чисті під сонцем променистим
І барвами шовковими відсвічують йому.
Я припаду щокою до шибки у вікні,
Милуючись красою, полину у ті дні
В дитинство босоноге, у ті рясні дощі,
Що так до мене часто приходять уві сні.
Скільки років вже за плечима,
Та завжди стоїть перед очима
Та стежка в маминім городі,
Яка веде до річки - броду.
А там і ліс неподалік,
Стоїть, неначе оберіг,
Він ,мабуть , більше як століття,
Село від злих вітрів вберіг.
Поглянеш, а навкруги озера, луки і поля,
Це все-моя рідна земля.
Моє село, де народилась, де зросла.
Воно завжди буде зі мною,
Бо там живе душа моя.
Травень 2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529345
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2014
автор: Ніна-Марія