Ви бачили, як вранці сходить сонце,
Торкається проміннями землі?
Спалахує вогнем на горизонті,
Повільно пробігає по ріллі.
Вже зорана земля імлою вкрита,
Парує, ніби чай, що на столі.
Замріялася... Кава недопита...
Заграло ось проміння на вікні.
Та осінь налаштована на зиму.
Не гріють зовсім промені ясні.
Заглянули уважно у люстерце,
Пробігли, ніби зайчик, по стіні.
Торкнулися легенько мого серця,
І посмішку, мов кинули мені.
Подія відбувається незримо.
Хто зможе цей випадок пояснить?
Ось цукор розчинивсь давно у чашці,
І кава, звісно, має інший смак.
Чом пелюстки зів"яли у ромашки...
Нащо усе буває оце так?
Чому любов буває і проходить,
Яку тримали міцно у руках?
А в серце тихо входить прохолода,
А потім лиш являється у снах?
Кохання непомітно відпускаєм,
Вже руки не тримаєм міцно так...
Чому буває так, ніхто не знає:
Знялося й полетіло, ніби птах..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529387
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2014
автор: Н-А-Д-І-Я