Безмежний космос простору і часу,
Де ми немовби в морі кораблі.
Безсмертний погляд в даль щоразу,
Коли задумуємося чи живі?
А що ми робимо тут,на цій Землі?
Яка ж прихована є наша роль?
Та сенс життя придумуєм самі,
Неначе ти є сам собі герой.
Думки висловлюємо на папір,
А помилки ми просто забуваєм.
Так легше ,ти мені повір,
Хоч ми уже давно це знаєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529610
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2014
автор: Пилип Сліпий