Крокує осінь, мов статечна пава –
Врочиста, загадкова, золотава.
Із рукавів сорочки сипле листя
Під ноги клену, ясеню, берізці.
Ліси, сади, гаї позасипала,
Двори, стежки. І все їй мало, мало!
Вона ступа по жовтім листі боса,
Танцює вітер у її волоссі.
Проміння сонця виграє на щічках.
Милує зір ця осінь-чарівничка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529633
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.10.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)