А поруч йде життя -
То швидко, то поволі,
І ми йдем разом з ним,
Встигаючи чи ні.
І в серці каяття
Не стільки через долю,
А скільки через те,
Що швидкоплинні дні.
І ще – що лине час
У просторі безмежжя,
А ми – як ті зірки,
Що падають з небес.
І , хитко стоячи,
В Всесвіття узбережжі,
Шлем виклики життю
І прагнемо чудес.
Гадаємо на те,
Що трапиться в майбутнім,
З минулим, попри все
Не в змозі розійтись,
Бо в серце проросло
І стало незабутнім,
Стреножуючи тим,
Що відбулось колись…
Розміреність буття
Та спалахи страждання,
В чередуванні цим
Гартують нам серця,
Щоб попри безліч втрат,
Обмани сподівання
Ми знову й знову йшли
Дорогами життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529686
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2014
автор: Наталя Артеменко