Як рік тому - жовтень.
Минула, остання
Та осінь поруч з тобою...
Життя промайнуло
Повз всі сподівання
Бурхливих днів чередою.
Неначе безодні
Розчулена паща -
Та осінь, прощальна, минула.
Останній твій
Подарунок на щастя.
Я ані дня не забула!
Як ти любив осінь,
Прогулянки лісом,
Листів під ногами шуршання!
Мене як любив ти,
Життя, що не втримав!
Та осінь - то було прощання...
Повірить не можу.
Та жити з цим треба,
І осінь життя зустрічати.
Крізь тугу і муку-
Радіти, любити.
І тебе завжди пам'ятати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529691
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2014
автор: Наталя Артеменко