Загубилась душа моя стомлена у проміжках часу,між словами від болю застиглими.,
І не хочеться чути нікого й не вірити слову жодному підлому.
А ще зовсім недавно ми були занадто відверто щасливими,
Що тепер не готові згадати все те, що казали раніш один одному.
І спливає той час невблаганно, шаленими кроками бігає.
Висихають всі ріки, стаючи непомітними ,просто, краплинами.
Я шукаю весь час у собі хоч частину поезії гідної,
Щоб сказати тобі, що без тебе весь світ завмирає,немов годинами.
І відчути на дотик твій подих, що з тобою застиг, мов восковий,
Повернути назад все недосказане, недороблене вчасно, а по ночах.
Повернути мене! Є мільйони шалених і різних способів,
Та чи хочу я цього повернення знову- прочитай у моїх очах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529921
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2014
автор: Лейла