[b]ОСІННІЙ ПАСЬЯНС[/b]
Колоду з багряних тузів, королів золотих
Півколом під деревом Осінь в саду розклада.
І Вітер-пустун на хвилину принишк і затих:
Про що ворожити взялася чаклунка руда?
І раптом зірвався і листя розвіяв, розніс,
Жбурнув у ставок, навмання розтрусив по землі.
Ображена Осінь з досади не стримує сліз,
Обличчя ховає в серпанку - в туманній імлі.
От шибеник прикрий, ніяк не дає ворожить!
Та збудеться те, що призначено, - прийде Зима...
Он бабине Літо удаль по стежині біжить -
Ще раз оглянулось, востаннє всміхнулось - й нема.
Розплатиться Осінь за всі твої, Літо, борги
Червінцями з кленів, що в посаг собі береже,
Розплачеться Осінь за всі твої, Літо, гріхи
Сльозами дощів у спокуту за щастя чуже.
[i]Гарну картинку подарувала Наталочка-Kulbabka, щиро дякую їй[/i]!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529929
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.10.2014
автор: Лавинюкова Тетяна