Присвячено Ользі Попович – матері – учасника АТО
Хіба може спокійно спати
Мати сина, що на війні,
Богу мольби не засилати
У гіркі скривавлені дні?
Про одну з матерів згадаю –
Пані Ольга Попович це.
Пішки босій іти по краю,
В джерелі омити лице
Її Бог покликав. Лишила
Дім, родину свою, село.
Полетіла, немов на крилах.
В місце те, де б’є джерело.
Йшла камінням, годила долі.
В ноги тисло – не спориші!
Кров текла. Тамувала болі,
Віру не згубила в душі.
Шлях - в чотири дні, спала сила,
Та дійшла до води вона.
Злегка стомлене тіло вмила,
Напилась води з джерела.
Навколішках Бога просила,
Щоби сина живим вернув.
Її жертва чудо зробила:
В дім вернулась і син прибув –
Ні поранення, ні забою,
Блиск в очах. Що значить любов!
Може, піде іще до бою.
Його Богу довірить знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529951
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 14.10.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)