Захворіла. Жар та хриплий кашель.
Плюси? Тепер я дійсно знаю значення дієслова "чахнути". Сліпа до чужих помилок.
От тепер маю собі радість.
Рятівні обійми? Вони далеко. А в щирих я не знаходжу необхідних ліків. Лиш відчуття вини від неспроможності відплатити тією ж монетою, від власної слабкості.
Осінній сум. Чому, за що золотава заганяє нас в кільце думок, що постійно стискається? До останньої краплі повітря... І знесиленої, проте, незгасимої надії на щось цінне, глибоко особисте та тривожне серцю..
Знаєте, мені б калачиком згорнутись і заснути. Й знову розплющити очі вже здоровою, залишивши сирість сірості далеко позаду, з новими силами.
Відроджуючи в собі сонце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529971
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2014
автор: kazKARka