Легко слово немудре промовити, а ще легше змовчати собі,
Та не за́вжди мовчання це – золото, є мовчання, як мова рабів,
Є мовчання холодне й вороже, коли не́нависть глушить серця,
Є мовчання, на вакуум схоже, коли сказано все до кінця.
Є мовчання короткі хвилини, кожна з них у безодню несе,
Є мовчання між батьком і сином, коли батько закреслив усе.
Є мовчання легке й непомітне, є мовчання глузливе, як сміх,
Є мовчання закоханих світле, очі й руки говорять за них.
Є мовчання родини щасливої, коли все зрозуміло без слів,
Є мовчання трави перед зливою, є мовчання дерев і птахів.
Кожен з нас свої всесвіти тво́рить, не збагнути нам лиш одного́ –
Все на світі співає й говорить, просто люди не чують цього.
18.09.2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530033
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.10.2014
автор: Олександр Шевченко