Заблукала в осені, а може...
осінь заблукала у мені.
Так вона тепер на мене схожа,
чи то в мене риси осені.
Так мені червоно і багряно,
тихо-плескітно між срібних павутин,
і вона за вікнами рум'яна,
листя розмальовує в бурштин,
розлила сполохано всі барви,
заховалась в сплутаних стежках.
Так і я :усе ховаюсь марно
поміж літер від любові, у рядках,
все трясу з душі пожовкле листя,
в голе віття кутаючи сум.
І вона печально в кронах свище,
розплітаючи березову косу,
розкидаючи калин червоні грона
поміж листу, зжовклого завчас,
поправляє золоту корону
пишним кленам, а вони мовчать.
І мені вже більше не кричиться -
десь всередині порвалася струна-
так хотілось осені навчитись,
а вона прийшла мені сама.
І блука стежками підсвідомості,
не дістанеш, глибоко на дні.
Жовтою, блакитною, прозорою
проросла ця осінь у мені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530073
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2014
автор: Meggi