В жовто-багряному кольорі осені,
Серед проміння останнього теплого
Ми мандрували до казки запрошені,
Марно чекаючи літа повернення.
В пишно багатому золоті осені
Просто летіли повз хмари ми птахами,
Вітром холодним зненацька сполохані,
Небом нахмуреним трохи налякані.
В п’яно туманному погляді осені
Ясно побачили смуток приглушений...
Палко молили за вчинки непрощенні
В когось, хто вище і слухати змушений.
В дико гарячому спалаху осені
Марно шукали причину й пояснення.
Що ж у байдужості жити так боляче,
Щиро чекаючи серця прояснення?
В ніжно підступному сонечку осені
Хочеться тішитись мрії плекаючи.
Хочеться скинути образи зношені,
Дітьми прикинутись, в листі купаючись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530153
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.10.2014
автор: Inness911