Трагедія на тлі людських емоцій,
Нестриманість зриває миттю дах,
Ким стали вже, ким були досі?
Невизначеність найстрашніший жах...
Заплутані серед цієї неосяжності.
Незрозумілі більшістю в цей час,
Ми будем тими, ким так прагнули.
Перебуваючи в незвіданих світах.
Це доля може чи самоіронія?
Хто є ти, де ти, дихатимеш чим?
Коли опинишся на стадії агонії
Відчуєш серед натовпу себе рудим!
І цей момент запам'ятається навічно,
Бо скільки б там не було берегів,
Лиш твій причал світитиметься світлом
Таких далеких і незвіданих світів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530202
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2014
автор: Цілковито незалежна