Підкова коняча, яка її доля?
Ридає із ранку холодна роса…
Десь коні на лузі пасуться на волі,
А зверху над ними бринять небеса.
Сіріють тумани в жовтневім світанку,
У лісі багрянім опеньки лягли -
Відрощують шапки до самого ранку,
Збивають на травах росяні сліди.
Як роси забрали у річку тумани,
А хмари закрили ясні небеса -
Підкови мовчали, сліди завмирали,
Пейзажі несла нам осіння краса…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530330
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2014
автор: Віталій Назарук