Сумний паяц із пляшкою текіли...
Вчорашній грим проникнув аж у кров.
Від п’яних сліз потворний і змарнілий,
Скарби душі помножив на зеро.
Уже старий актор, а роль – та ж сама,
А кожен крок – забава глядачів.
Бо хто пізнав життя строкату гаму,
Той в самоті не втішиться нічим.
Слова і гроші, кинуті на вітер
Листами з пекла відчаю летять.
Такі, як він, не пишуть заповітів,
А їхні діти – думи каяття.
Підступна слава, наче куртизанка –
Вона тепер кохає молодих,
І кинула його – порожню склянку
У хаос забуття і марноти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530427
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2014
автор: Лілія Ніколаєнко